The essence, features and types of anti-system political opposition. ; Сутність, особливості та різновиди антисистемної політичної опозиції
The article is dedicated to analysing the essence, features and varieties of anti-system political opposition as a counter-weight to systemic political opposition. The author discovered that anti-system political opposition can be parliamentary and extra-parliamentary, semi-loyal and disloyal, legal and illegal, violent and non-violent, and also can be recognized or not recognized by a political regime/government. It was also recorded that anti-system political opposition is determined by the antisystem type of oppositional political parties, which have such values that are relationally and ideologically opposed to the values prevailing in the system, where such political parties exist. At the same time, it was motivated that political party, in order to be interpreted as anti-system, should not resist all (without exception) the characteristics of the corresponding political system, but at least one of them. But this, in turn, means that the ideological antisystem of political power is also necessarily linked to the political system, but with a completely different political system and differently generated in the context of relational antisystemism. In total, this indicates that the relational anti-system of political forces and political opposition refers to the comparative analysis of party systems, while the ideological antisystem of political forces and political opposition is an important conceptual tool for analyzing the problems of democracy and democratization, as well as autocracy and autocratization. At the same time, such a generalization is not perfect, as being theoreticized, it should be checked by the practice of the political process, which may make additional adjustments to the understanding of the essence of the antisystem political opposition. ; Проаналізовано сутність, особливості та різновиди антисистемної політичної опозиції як противаги системній політичній опозиції. Виявлено, що антисистемна політична опозиціяможе бути парламентською і позапарламентською, напівлояльною і нелояльною, легальною і нелегальною, насильницькою і ненасильницькою, а також може визнаватись або не визнаватись політичним режимом/владою. Зафіксовано, що антисистемна політична опозиція детермінується антисистемним типом опозиційних політичних партій, що мають такі цінності, які реляційно й ідеологічно діаметрально протилежні цінностям, що панують у системі, де існують такі політсили. Водночас вмотивовано, що для того, щоб трактуватись антисистемною, політсила не повинна протистояти всім без винятку характеристикам відповідної політичної системи, а хоча би одній із них. Але це, у своючергу, означає, що ідеологічна антисистемність політсилтежобов'язково пов'язана із політичною системою, однак з цілком іншою політичною системою і по-іншому згенерованою в умовах реляційної антисистемності. Сумарно це засвідчує, що реляційна антисистемність політсил і політичної опозиції відноситься до порівняльного аналізу партійних систем, а ідеологічна антисистемність політсил і політичної опозиції є важливим концептуальним інструментом для аналізу проблем демократії та демократизації, а також автократії та автократизації. Водночас така генералізація не є довершеною, адже будучи теоретизованою, вона має перевірятись практикою політичного процесу, який може вносити додаткові корективи у розуміння сутності антисистемної політичної опозиції.
